использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

УДК 94 (477.7):356/357-058.239:929 Павліновський «1805»

Анатолій Хромов

Проект козацького війська шляхтича Йосипа Павліновського 1805 рік

У статті публікуються два документи, які ілюструють спробу створення у 1805 році на теренах Південного Поділля козацького війська за проектом шляхтича Йосипа Павліновського. На основі цих матеріалів та інших архівних свідчень окреслене місце документу серед низки інших нереалізованих та успішних проектів влаштування козацьких військ в Південній Україні.

Ключові слова: Козаки, Й. Павліновський, Е. де Рішельє

Серед матеріалів Російського державного історичного архіву (РДІА м. Санкт-Петербург) у фонді № 1286 «Департамент поліції виконавчої» зберігається маловідомий проект 1805 року про влаштування на території  Балтського, Ольвіопольського та Ямпільського повітів Подільської губернії козацького війська.[1] До статті пропонуються документи, які розкривають зміст зазначеного проекту. Зупинимось на особливостях проекту Йосипа Павліновського.

Автор проекту Йосип Павліновський у документах згадується як «Іосіф Павліновський», хоча іноді написання прізвища більше схоже на «Павліковський». Відомо, що автор проекту війська був знатного походження – «польський шляхтич», в той самий час перебував під арештом і судом за невідомі нам правопорушення, але своєї провини не визнавав.

Із тексту справи стає зрозумілим, що не зважаючи на статус арештанта, який негативно впливав на його репутацію, автор проекту був соціально активною людиною, володів достатнім обсягом інформації про становище населення Південного Поділля. Опікувався не лише проблемами соціального і політичного становища польської шляхти цього регіону, але й ширшого загалу селян.

Можливо подальші пошуки істориків козацтва проллють світло на загадкову постать «польського шляхтича Йосипа Павліновського», так само як це сталось з іншим автором нереалізованого проекту Дунайського козацького війська 1812 року – Шостаком.[2] Залучивши архівні джерела нам вдалось довести що людина, яка у проекті козацького війська значилась просто як «відставний штабс-капітан Шостак» насправді був не звичайним російським офіцером. Доведено, що Григорій Ілліч Шостак – колишній Головний підрядник військових шпиталів російської Молдавської армії у роки російсько-турецької війни 1806-1812 років, був заможною людиною, великим землевласником, представником відомого козацького роду та впливової родини на півдні України.[3] Так само за аналогією є підозра, що Йосип Павліновський був не простим шляхтичем Подільської губернії.

Крім того текст проекту Йосипа Павліновського наводить на думку, що автор чудово володів інформацію про історію і сучасність козацтва Південної України. Наприклад декілька фраз проекту Йосипа Павліновського повторюють і майже дослівно цитують аргументи, які надавались Російському уряду делегацією бузької козацької старшини 1801 р. у Петербурзі.[4] Схожими в документах є тези про економічну доцільність, та надійність прикордонної служби козаків, які захищають від ворога власні оселі, які розташовані на прикордонні.

До того ж невипадковим є той факт, що подільський дворянин Йосип Павліновський з проектом звернувся не до Подільського військового губернатора, а до Херсонського військового губернатора Е. де Рішельє. Герцог де Рішельє мав репутацію ліберального керівника і позитивно сприймав ініціативи дворян по прискоренню процесу колонізації та економічного освоєння Півдня. В цьому контексті Херсонський військовий губернатор підтримував проекти по влаштуванню іррегулярних військ та створенню козацьких поселень в Південній Україні.

В будь-якому випадку проект Йосипа Павліновського збагачує наше уявлення про соціально-політичні процеси в Південній України на початку XIX століття, доповнює історію козацтва новими фактами та персоналіями, детальніший аналіз мотивів яких ще доведеться провести.

Тексти документів, що публікуються, подані за сучасними правилами правопису зі збереженням деяких мовних особливостей. Вони розбиті на речення і абзаци відповідно стилю документів. Пунктуаційні знаки, великі і малі літери поставлені з наближенням до вимог сучасної пунктуації та правопису. Написання географічних і власних назв збережені. У тексти вводилися: квадратні дужки [ ], в яких подаються редакційні зауваження;  три крапки … , що вказують на пропуски, пошкодження тексту. У заголовку зазначено різновид документу. У легенді, яка знаходиться після тексту документа, вказане місце його зберігання. Документи датовані за старим (юліанським) стилем.

Документи:

Документ №1. Лист Херсонського військового губернатора Е. де Рішельє до Міністра внутрішніх справ Російської Імперії В.П.Кочубея від 25 листопада 1805 року

Господину Министру Внутренних дел

О шляхтиче

Павлиновском

содержащимся под

стражею в Каменец-Подольске

№717

ноября 25 дня

1805 года

Неизвестный мне некий шляхтич, Йосиф Павлиновский, содержащийся под стражею и судом в Каменец-Подольске, частными, на польском диалекте ко мне присылаемыми, письмами описывал страдание свое, якобы он подвержен невинно, прилагает купно и копию просьбы посланной им к Государю Императору. О рассмотрении содержания оной замечу, что цель, клонясь к весьма похвальному предмету,  заставляет меня из единого человеколюбия принять то невольное участие коим побуждался и препроводил просьбу  Павлиновского… беру смелость покорнейше просить Ваше Сиятельство вникнуть в существо дела. Ежели оно видится… на истиной справедливости…  - не отказать ему благосклонейшего Вашего покровительства.

                                                                                                [Підпис] де Рішельє

Російський державний історичний архів. – Ф.1286. – Оп.1. – Спр.241 за 1805 р. – Арк.1-1зв.

Документ № 2. Записка з характеристикою проекту Й.Павліновського щодо утворення козацького війська.

2 Экспедиция

Записка по просьбе

Шляхтича Павлиновского

о составлении казачьих

полков из молдован и

других людей обитающих

на казенных землях в

Подольской губернии

февраля 1806 года

Херсонский военный губернатор Генерал-лейтенант Дюк де Ришелье изъявил в отношении своем ко мне, что некто неизвестный ему шляхтич Павлиновский, содержащейся под стражей и судом в Каменец-Подольском, после многих к нему писем о невинном якобы его страдании, доставил ему копию с Всеподданнейшим его на Имя Вашего Императорского Величества просьбы. Представил ко мне сию просьбу… с заключением, что цель предложений, в оной изъявленных, клонится… к похвальному предмету.

С просьбой сей Павлиновский пишет, что в Подольской губернии в поветах Балтском, Ольвиопольском и Ямпольском в казенных селениях считается молдаван, русских крестьян и польских шляхтичей 12 000 душ; что сверх того невольно тысячи  cемейств молдован водворены на землях помещечьих. Что сие молдоване положены к подушной оплате и те некоторые живут на землях казенных, употребляются наравне с русскими крестьянами на господскую или арендаторскую работу; что они получили от дворянского собрания дипломы на шляхетство; что посему быть в подушном окладе и на господских работах для них несносно; равно ним тягостно состояние и польской шляхты, которая по не достаткам своим поселилась на земле казенной и платит за то в казну оброк.

А ныне поселенные на казенных землях молдоване и принявшие их… русские крестьяне составляют народ рослый, чистый, отважный и будучи склонным заниматся звериной ловлею, с самого малолетства еще приобученные к верховой езде и имеющие между собой довольно стрелков: то Павлиновский думал бы составить из них, равно как и из польской шляхты, казачьи полки на собственном их содержании и молдован живущих на помещичьих землях, переселить к тем, кто обитает на казенных, позволить чтобы из них, кои имеют документы на дворянств, утвердить оное и приобщать земли во всегдашнее пользование.

Польза от сих полков, по мнению Павлиновского, между прочем была бы та, что разные молдаванские семьи, вышедшие по притеснениям за границу, услышав о новом покровительстве… возвратились бы сами и тем умножили бы число полков, равно как и земледельцев, что земли ими занимаемые больше были бы обработаны и со временем обогатили изобилием своих произведений; и что полки сии могли бы составить цепь стражи на границах турецких тем более надежной, что имя собственность, принужденны были бы защищать ее для своей пользы.

В заключении Павлиновский пишет об злоупотреблениях арендаторов, об разорении крестьян, просит высочайшего соизволение объяснить сие лично, упоминает при том что бы, … решения Правительствуещего Сената и Вашего Величества… [сообщить] через Херсонского военного губернатора…

Російський державний історичний архів. – Ф.1286. – Оп.1. – Спр.241 за 1805 р. – Арк.5-8