Главная | Статьи и сообщения
использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com |
Л. МАЛЕНКО
Дунайське (Новоросійське) козацьке військо (1828–1869) — іррегулярне козацьке військо створене на початку російсько-турецької війни 1828–1829 рр. із усть-дунайських козаків, задунайців, які повернулися на батьківщину до 1828 р., та волонтерів із Балканських країн з метою збільшення військового контингенту російської армії і особливо загонів легкої кінноти. Після закінчення війни у 1829 р. Дунайське козацьке військо не було ліквідоване, а поселене в Акерманському повіті. Російський уряд змушений був визнати, що боєздатне козацьке формування спроможне було вирішувати ті злободенні завдання, які постали перед Російською імперією в південному регіоні. А саме: зміцнити охорону кордонів, поповнити російську армію боєздатними підрозділами легкої кінноти, згуртувати населення для подальшого залучення їх в нові відносини Південної України. З метою збільшення кількості служилого козацтва в 30-х рр. ХІХ ст. до війська були приєднані інші категорії населення: з 1832 р. до складу козацького формування стали включати дворянських дітей та синів обер-офіцерів із Херсонської губернії та Бессарабії; протягом 1832–1836 рр. склад війська поповнили відставні нижні чини гарної поведінки, селяни-переселенці з Курської губернії; в 1839 р. до Дунайського війська були приєднані кочові і осілі коронні цигани Бессарабії.
Офіційне визначення статусу козацького формування відбулося в 1844 р. Дунайське іррегулярне військо зрівнювалося в правах та обов’язках з іншими козацькими формуваннями Російської держави. На нього поширювалася встановлена в Російській імперії система підпорядкованості державній владі. Безпосереднє керівництво військом здійснювало військове правління на чолі з наказним отаманом.
Служиле козацтво Дунайського війська складало два шестисотенні кінні полки. Вони несли внутрішню і кордонну службу на території Херсонської губернії та Бессарабії, тримали залоги в Одесі, Ізмаїлі і Акермані. В 1854 р. на території війська був створений третій кінний полк, який проіснував до закінчення Кримської війни 1853–1856 рр. У 1856 р. в зв’язку із втратою Росією придунайської частини Бессарабії Дунайське військо було перейменоване в Новоросійське і мало нести кордонну службу на лінії Болград – Тарабунари і далі по чорноморському узбережжю.
Основу господарства війська становило землеробство і тваринництво. Однак рівень розвитку господарства дунайських козаків був низьким і ледве забезпечував прожитковий мінімум члена війська. На території Дунайського формування було розвинуте млинарство. В межах військових земель велася періодична і стаціонарна торгівля, однак вона була розвинена слабо.
Проіснувавши 40 років на Півдні України, Дунайське козацьке військо, згідно з поясненнями урядовців, ліквідовувалося через нездатність повноцінно виконувати військові обов`язки.
Література: Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на Півдні України. 1775 – 1869. — Одеса, 1995; Бачинська О. Дунайське козацьке військо. — Одеса, 1998; Козацтво на Півдні України. Кінець ХVІІІ–ХІХ століття. / Автори-упоряд.: О.А. Бачинська та інш. — Одеса, 2000. — С. 177-229.