использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

Володимир Мільчев

Джерела до історії запорозького козацтва

у фонді “Славонська генералкоманда” Хорватського державного архіву (м. Загреб)

Однією з “білих плям” постсічової історії запорожців безперечно є нетривале перебування частини козаків у межах Військового Кордону Австрійської імперії, в історико-географічних областях Банат та Бачка.

Історіографію проблеми репрезентовано спорадичними працями австрійських, угорських, російських, югославських та українських істориків, які з’являлися протягом ХІХ-ХХ ст.[1] Жодна з них не може претендувати на розкриття, бодай у загальних рисах, обставин переселення запорожців до австрійських володінь, специфіки їх військової служби, причин та ходу рееміграції. Сталося це через низький рівень дослідження потенційної джерельної бази.

Завдяки підтримці Фонду Ковальських та Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті, авторові даного огляду, протягом червня-липня 2002 р., вдалося здійснити наукове відрядження до Хорватії та попрацювати у архівосховищах та бібліотеках міста Загребу, зокрема у Хорватському державному архіві. Результатом цього відрядження стало виявлення додаткового кола джерел з історії запорожців у Банаті та Бачці.

Впродовж роботи з фондами цього архіву нами було частково опрацьовано документацію військових та цивільних установ, у компетенції яких знаходилося корегування та контроль за різноманітними боками життя Військового Кордону. Одним з них була Славонська генеральна команда. У архівному фонді, який утворився внаслідок функціонування цієї установи, нами було виявлено та описано групу документів, що безпосередньо стосуються історії перебування запорожців у австрійській державі. З огляду на це вважаємо за необхідне зробити екскурс до історії фондоутворювача.

Військовий Кордон (Vojna Krajina), формування якого припало на 1460-1480-і рр., було створено як окремішню, від решти короних земель, територію Угорсько-Хорватського королівства. Головним призначенням його населення – граничар, було захищати кордони королівства з Османською імперією та протидіяти подальшій експансії турків. Територію Кордону було розподілено на кілька земель – Кrаjin, – які в свою чергу розподілялися на капетанії (kapetaniji).

Славонська країна виникла виникла у середині XVI ст. на землях між рр.Дравою та Куною. Ця ділянка Військового Кордону складалася з 3 капетаній – Копривницької, Крижевацької та Іваничської. З 1568 р. у Славонській країні було введено граничарське самоуправління. Згодом комплекс прав та обов’язків граничар на всій території Військового Кордону було регламентовано т.зв. “Statut valachorum”, кодексом граничарського права (1630 р.).

Внаслідок австро-турецької війни 1683–1699 рр. від турків було звільнено такі історико-географічні регіони, як Баранья, Бачка, Срем (частково). За Карловицьким миром 1699 р. їх було приєднано до імперії Габсбургів. Територію Військового Кордону було значно збільшено шляхом долучення частини новоотриманних земель до Славонської країни. Вже у 1701 р. з цієї сукупності територій було утворено Славонську генеральну команду. До неї увійшли 3 граничарських полка – Градизький, Бродський та Петроварадинський, та 4 вільних військових міста (komunitata) – Петроварадин, Карловац, Зємун та Брод.

З 1701 до 1783 рр. місцеперебуванням Славонської генералкоманди було м.Осієк (сучасна Хорватія), а з 1783 р. – м.Петроварадин (нині м.Нові Сад, АО Воєводина, Сербія). Протягом XVIII ст. мали місце й зміни у підпорядкованості Славонської генералкоманди (разом із усим Військовим Кордоном): до 1750 р. керівництво здійснювалося Військовою радою у м.Граці; у 1750 р. його було підпорядковано Державній військовій раді у Відні. Від цього часу саме вона стала вищим органом управління генералкомандами Військового Кордону.

Протягом другої половини XVIII ст. число та кількісний склад військових одиниць у складі Славонської генералкоманди змінювалося. Зокрема, у 1763 р. було створено Чайкашський батальйон (з центром у м.Тітел), на військовослужбовців якого було покладено патрулювання легкими судами – чайками (śajki) річкової системи Дунаю та його притоків, якими на той час проходів австрійсько-турецький кордон. Крім того, у період з 1783 до 1790 рр., з Банатської до Славонської генералкоманди було передано граничарські полки Темешварського Банату, серед яких був і Німецько-Банатський граничарський полк № 12 (центр у м.Панчево). Починаючи з 1764 р. стандартний граничарський полк складався з 3 батальйонів, кожен з яких ділився на 4-6 рот.[2] Саме у цих двох граничарських командах відбувала військову службу переважна частина запорожців.

Слід відзначити, що впродовж 1737–1753 рр., внаслідок реформ Марії-Терезії, організаційну структуру Військового Кордону: було значно змінено: скасовано граничарське самоуправління та виборність офіцерства з власного середовища; скорочено територію Кордону та число полків у генералкомандах. Від цього часу граничарські полки з ландміліції остаточно перетворюються на регулярне військо. Найбільш близькою аналогією цього процесу, з тогочасних українських реалій, може слугувати реформа Слобідських козацьких полків 1765 р., здійснена урядом Катерини ІІ. Взагалі ж то, система Військового Кордону проіснувала до 1881 р. Анексія австрійським урядом Боснії, занепад Османської імперії та утворення незалежних балканських держав остаточно перетворили її на атавізм.

Зрозуміло, що за таких обставин, вступ частини запорожців у 1785 р. на австрійську службу був кроком не тільки викликаним безвихідністю, але й з самого початку приреченим на невдачу. Це наочно продемонструвала тотальна рееміграція козаків впродовж наступних 5 років. Втім навіть такий нетривалий час “австрійської служби” запорожців не робить досліджуваний сюжет менш вартісним.

З огляду на це документи фонду № 430 Хорватського державного архіву – “Slavonska generalkomanda”, – потребують ретельної уваги та прискіпливого дослідження. Стосовно загальних характеристик фонду, то ми можемо зауважити наступне. Фонд є одним з 5 фондів архіву (№ 426-430), що виникли внаслідок діяльності генералкоманд Військового Кордону: Банської, Вараждинської, Карловацької, Загребської та Славонської[3]. Документи фонду № 430 охоплюють період з 1701 до 1848 рр., тобто від часу виникнення до розформування Славонської генералкоманди. За тематикою справи фонду відбивають структуру канцелярії Славонської генералкоманди, яка складалася з трьох відділів: політичного, господарського та юридичного (відповідно групи справ, що виникли внаслідок їх діяльності, у описі фонду позначено літерами Q, R та Т. Згідно опису фонд складається з 126 справ (knjiga) та 157 зв’язок (fascikula, kutija)[4].

Система архівації, описування, та зберігання у архівосховищах Хорватії, та деяких інших регіонів колишньої СФРЮ, значно відрізняється від української, що потребує певних роз’яснень. У справочинній практиці Австрійської імперії не було прийнято зшивати документи до єдиної справи ані під час їх оперативного побутування, ані у процесі архівації та подальшого зберігання. Виключення становили документи, матеріальним носієм яких, з самого початку, були зшитки папіру журнального зразку. У першому випадку локальний комплекс документів отримував назву fascikula (зв’язка), або kutija (коробка); у другому – knjiga (книга). Подібну практику було збережено й під час перебування південнослов’янських земель Габсбургів у складі Королівства Югославії та СФРЮ.

Сукупність документів, об’єднаних за тематичною, хронологічною чи ще якоюсь ознакою потрапляла на зберігання до архівної установи у вигляді непрошитих аркушів, вкладених до великої папки або коробки (fascikula, kutija), яких інколи у межах однієї “зв’язки” налічувалося й кількадесятеро. Всередині них зберігався документ, або група документів, які отримували порядковий номер. При визначені черговості розміщення документів за тривалий проміжок часу домінуючою ознакою зазвичай ставала хронологічна (рік створення). Легенда будь якого документу фонду № 430, згідно хорватсьих архівних стандартів виглядає наступним чином: назва архіву – номер фонду – номер зв’язки – рік – номер “справи”.

Як бачимо, подібна система дуже нагадує ту, що існувала у Російській імперії та у СРСР до Другої Світової війни. Кожен, кому доводилося й у наші дні працювати зі “старими” описами Російського державного військово-історичного архіву, Російського державного архіву давніх актів, чи то з описами окремих фондів Центрального державного історичного архіву України (м.Київ) (наприклад, ф. 1413), погодиться з цим. Саме через це ми й вважаємо доречним оперувати такими термінами як “зв’язка, справа” по відношенню до документів Хорватського державного архіву.

Головною відмінністю є відсутність пагінації: нумерувати аркуші документів, так само, як і робити посиланя на якийсь конкретний аркуш у наукових розвідках, серед хорватських архівістів та істориків не прийнято. Також різняться й особливості роботи дослідників із документами: зі всієї зв’язки досліднику на руки видають лише ту справу, яка цікавить його. Як за запевненнями архівних робітників, так і за нашими власними спостереженнями, все це не тільки зменшує час, за який документи проходять шлях з архівосховища до дослідника (1-2 години, на відміну від наших 1-2 днів), але й спрощує роботу з профілактики та реставрації документів.

Документи фонду Славонської генералкоманди є цінним джерелом до історії сучасних Хорватії та Сербії. У них відображено процес заселення Славонії, Бачки, Срему та Банату представниками різноманітних національностей впродовж XVII–XVIII ст., специфіку життя граничарського населення, участь його у боротьбі проти Османської імперії. Вже впродовж багатьох років вони складають документальну базу для численних наукових досліджень. Окремими дослідниками було відзначено й присутність серед них матеріалів, що стосуються постсічової історії запорозького козацтва. Зокрема, представлені вони у розвідках югославського історика Лазара Челапа[5].

Проведене нами обстеження фонду № 430 Хорватського державного архіву дозволило виявити групу документів не згаданих у працях Челапа. Крім того, було здійснено археографічний опис цих документів (23 документа з 9 справ). Навіть поверховий аналіз їх змісту переконливо свідчить, що вони мають стати об’єктом подальших археографічних студій, спрямованих на їх переклад та публікацію.

Разом з цим слід відзначити, що комплекс документів до історії запорожців, що міститься у фонді, вірогідно зазнав руйнації через розпорошення та фізичні втрати. Так, у ньому досить непогано представлено матеріали, які ілюструють початок запорозького переселення на терени Бачки та Банату (1785 р.), в той час, як за пізніші часи маємо лише поодинокі документи. Відтак актуальною залишається евристична робота у архівних та бібліотечних зібраннях України, Російської Федерації, Австрії, Хорватії та Сербії, з метою введення до наукового обігу нових джерел з історії запорожців у південних регіонах австрійської держави наприкінці XVIII ст.

Вважаємо, що поданий перелік та опис документів Хорватського державного архіву значною мірою розширить уявлення україніських істориків та архівістів щодо нетривалого перебування запорозьких козаків у межах Військового Кордону.

Наприкінці автор хотів би скласти подяку дирекції та співробітникам Хорватського державного архіву – Йосипові Колановичу (директор), Діані Мікшич та багатьом іншим, які своїми порадами та практичною допомогою значно сприяли евристичній роботі з фондами.

1.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1785, № 147.

Всього у справі № 147 за тематичним принципом об’єднано 7 документів (18 аркушів із зворотами, 7 з яких пусті; кадрів для копіювання 29):

арк. 1-1 зв., 18. – 25.05.1785. Повідомлення Державної військової ради (з Відня) до Славонської генералкоманди (у Петроварадині). У тексті йдеться про прибуття у межі австрійської держави (до Семигороддя) перших партій запорозьких козаків з Молдавії та з Буковини. Вказується на необхідність приготуватися до їх прийому та розміщення.

Стан документу задовільний. Форум ат – 2 стандартних (при перегибі навпіл – стандартний[6]). Ймовірно саме через нестандартний формат документ було використано як обкладинку для всієї справи № 147. З цього ж приводу перший аркуш (документ) справи хронологічно більш пізній, аніж наступні. Зворот першого та вісімнадцятий аркуш пусті. Зворот вісімнадцятого аркушу використано як конверт із зазначенням адресату та адресанту, датою отримання. Мова німецька. Почерк крупний, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 2-2 зв., 3-3 зв. – 06.04.1785. Копія рапорту капітана Бедеуса (з Ясс) до генерал-майора Ерценберга, військового губернатора Буковини (у Чернівці). Повідомляється про візит до капітана Бедеуса (австрійського військового атташе у Яссах) депутатів від запорозьких козаків, які, у кількості 8000 осіб, вже 10 років мешкають на території Молдавського князівства. Запорожці бажають заступити на австрійську військову службу та оселитися на Військовому Кордоні. Зобов’язуються у згаданій вище кількості прибути зі своїми кіньми та зброєю. За це просять відвести їм землю на турецькому кордоні, дозволити обирати офіцерів з свого середовища та не примушувати до одруження.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот третього аркушу пустий. Мова німецька. Почерк дрібний, але розбірливий, читається добре. Чорнила не згасають.

арк. 4-4 зв. – 09.04.1785. Копія ордеру генерал-майора Ерценберга (з Чернівців) до капітана Бедеуса (у Яси). Наказує не давати запорозьким депутатам поки що конкретної відповіді, оскільки несплановане та спонтане переселення козаків може призвести до дипломатичного, чи навіть військового конфлікту з Молдавським князівством (та Туреччиною). Рекомендує розтягти переговори на кілька тижнів, а тим часом таємно приставити до запорозьких депутатів кількох спритних унтер-офіцерів, які б могли прослідувати за ними та ретельно дізнатися про кількість запорожців, їх озброєння тощо.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк середнього розміру, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 5-5 зв., 6-6 зв. – 09.04.1785. Копія рапорту генерал-майора Ерценберга (з Чернівців) до Державної військової ради (у Відні). Повідомляє про рапорт капітана Бедеуса з приводу бажання запорожців заступити на австрійську службу. Наголошується на тому, що у Буковині бракує землі для оселення 8000 козаків. Натомість Ерценберг пропонує розмістити козаків між Чайкашським батальйоном та Німецько-Банатським граничарським полком. Таким чином вони будуть оселені вздовж р.Тиси та зможуть човнами патрулювати турецький кордон. Нагадує, що більшість запорожців у минулу турецьку війну (1768–1774 рр.) служили у Дунайській флотилії та з успіхом воювали проти турок. Пропонує прийняти козаків на службу, задовольнити їх зброєю, обмундируванням, грошовим та натуральним жалуванням.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот шостого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк середнього розміру, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 7-7 зв., 8-8 зв. – 27.04.1785. Копія наказу президента Державної військової ради генерал-майору Ерценбергу. Повідомляється, що згідно апробованої цісарем доповіді у справі запорозьких козаків, наказано прийняти їх на австрійську військову службу, оселити вздовж обох р.Тиси (у Бачці та Темешварському Банаті). Козаки мають бути задовільнені провіантом та грошима. За ними зберігається право дотримуватися холостого стану. Завідування комісією на місцях покладається на генерал-майора Ерценберга та капітана Бедеуса.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот восьмого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк середнього розміру, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 9-9 зв., 10-10 зв., 11-11 зв. – 07.05.1785. Копія рапорту генерал-майора Ерценберга до Державної військової ради. Повідомляє про отримання наказу Державної військової ради від 27.04.1785. Зазначає, що надіслав копію з наказу до капітана Бедеуса. Запорожці почали прибувати на Буковину. Оскільки немає можливості концентрувати козаків на теренах Буковини, пропонує відразу з Молдавії переходити до Ерделю (Малої Валахії). Запорожцям щодня видається 6 крейцерів та 2 фунти хліба на кожного, з військових магазинів. Передбачає необхідність видачі фуражу для коней, оскільки деякі запорожці, за козацьким звичаєм, ведуть з собою по кілька коней. Наполягає на необхідності звільнення козаків від сплати проїзного мита. Вважає доцільним, аби козаки пересувалися групами не менше 500 чоловік, оскільки це дозволить їм вчинити опір молдавським військам, якщо ті побажають не пропустити їх за межі князівства.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот одинадцятого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк середнього розміру, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 12-12 зв., 13-13 зв., 14-14 зв., 15-15 зв., 16-16 зв., 17-17 зв. – 25.05.1785. Копія інструкції Державної військової ради генерал-майорові Ерценбергу з роз’ясненням правил прийому запорожців на австрійську службу. Козацькій старшині не надаються автоматично обер-офіцерські та унтер-офіцерські чини. Дозволяється лише мати одного полковника на кожну 1000 козаків. До кожної переселенської групи приставити по одному офіцеру австрійського війська. У випадку, якщо переселення запорожців викличе відкритий спротив молдавської влади, то не приймати їх, а виставити з австрійських володінь, як бунтівників. Командирові Славонської генералкоманди – генерал-майорові Женейну, підготуватися до прийому козаків: підшукати на території генералкоманди значний пустир, на якому б можна було влаштувати тимчасовий козацький табір; на вибране місце відправити Вюртемберзький полк, який би підтримував дисципліну та контролював процес розподілу запорожців по військових командах. Визначено пільги для запорожців: звільнення від сплати мита; задовольнення квартирами, провіантом та фуражем. Заплановано маршрути їх переходу на місця оселення.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот сімнадцятого аркуша пустий. Мова німецька. Почерк крупний, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

2.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1785, № 165.

У справі № 165 за тематичним принципом об’єднано 3 документа (6 аркушів із зворотами, 1 з яких пустий; 11 кадрів для копіювання):

арк. 1-1 зв., 2-2 зв., 5-5 зв., 6-6 зв. – 08.06.1785. Копія акту Державної військової ради до Угорського намісницького правління (у Буді). У тексті повідомляється про прийняття рішення відносно оселення у Темишварському Банаті та у Бачській жупанії, вздовж р.Тиси запорозьких козаків. Наказують відрядити комісара з боку намісництва для вибору тимчасового табору та пасовищ. Оскільки планується оселення запорожців між Чайкашським батальйоном та Німецько-Банатським гарничарським полком, необхідно довідатися, у чиєму володінні знаходяться ці землі – державному, чи приватному. Разом із командиром Славонської генералкоманди намісницькому правлінню треба підготувати обчислення грошових сум, необхідних для утримання запорожців.

Стан документу задовільний. Форум ат – 2 стандартних (при перегибі навпіл – стандартний). Прошито зсередини ниткою. Документ було використано як обкладинку для інших двох документів справи № 165, матеріальним носієм яких є одинарні аркуші стандартного формату. Мова німецька. Почерк середнього розміру, розбірливий, легко читається. Чорнила не згасають.

арк. 3-3 зв. – 10.06.1785. Акт Державної військової ради до Славонської генералкоманди. Зміст у загальних рисах повторює документ № 1 справи – приготуватися до прийому та розміщення запорожців; співпрацювати у цьому з Угорським намісницьким првлінням.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот аркушу пустий. Мова німецька. Почерк середній, розбірливий. Чорнила не згасають.

арк. 4-4 зв. – 08.06.1785. Копія акту Державної військової ради до губернатора Семигороддя. Наказують почати перепуск запорожців через кордон з Молдавським князівством та забезпечити їх, під час просування теренами губернії, всім необхідним.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк середній, розбірливий. Чорнила не згасають.

3.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1785, № 173.

У справі № 173 – 1 документ (1 аркуш; 1 кадр для копіювання):

арк. 1-1 зв. – 22.06.1785. Чорнетка промеморії від командувача Славонською генералкомандою до Угорського намісницького правління. Генерал-майор Женейн повідомляє про отримання промеморії від 13.06.1785. Чекає на повідомлення від генерал-майора Ерценберга про наближення запорожців до місць розміщення. Як тільки отримає, повідомить керівництво Угорського намісництва.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот аркушу пустий. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, але розбірливий. Чорнила не згасають.

4.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1785, № 213.

У справі № 213 за тематичним принципом об’єднано 3 документа (5 аркушів із зворотами, 3 з яких пусті; 7 кадрів для копіювання):

арк. 1-1 зв., 5-5 зв. – 21.06.1785. Копія рапорту генерал-майора Ерценберга до Державної військової ради. Повідомляє, що переважна більшість запорожців, які зходяться до Чернівців зі всієї Буковини, не мають ніякого обмундирування окрім старого дрантя. Спочатку запорозькі депутати просили, аби за ними було збережено їх традиційний одяг, але тепер передумали та просять видати їм мундири австрійського зразку. Також доносить, що отримав рапорт від капітана Бедеуса про те, що значна кількість козаків вже прибула до Банату. Переселення відбувається через територію Молдавського князівства та Річчі Посполитої. Просить виділити кошти на утримання козаків та надіслати інструкції відносно розміру грошового та натурального жалування для них.

Стан документу задовільний. Форум ат – 2 стандартних (при перегибі навпіл – стандартний). Документ використано як обкладинку для інших двох документів справи № 213. Зворот п’ятого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк дрібний, розбірливий. Чорнила не згасають.

арк. 2-2 зв. – 09.07.1785. Наказ Державної військової ради Славонській генералкоманді. Генерал-майору Женейну наказано направити до місця збору запорожців комісара з боку генералкоманди та одного військового хірурга. Якщо під час огляду серед козаків буде виявлено таких, які не здатні служити у війську, слід негайно вислати їх за межі австрійської держави. Головним критерієм відбору слід вважати не вік, а фізичний стан. Всіх придатних до служби слід розподілити на 3 категорії: кавалеристів, піхоту та моряків. Форум увати у команди по 200 козаків. Унтер- та обер-офіцерів призначити з числа граничарського офіцерства сербського походження, аби зняти мовну проблему.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот другого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк середній, чіткий. Чорнила не згасають.

арк. 3-3 зв., 4-4 зв. – 09.07.1785. Копія наказу Державної військової ради генерал-майорові Ерценбергу. Наказано всіх запорожців, які скупичилися у Буковині, через Ердель, відправити до місць оселення у Бачці та Банату. Під час переходу до запорожців треба відряджати офіцерів з місцевих гарнізонів. Також необхідно приставляти до козацьких команд конвой. Місцем збору запорожців призначено м.Сєнту у Бачці, на правому березі р.Тиси.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот четвертого аркушу пустий. Мова німецька. Почерк дрібний, розбірливий. Чорнила не згасають.

5.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1785, № 217.

У справі № 217 за тематичним принципом об’єднано 2 документа (3 аркуша зі зворотами; 6 кадрів для копіювання):

арк. 1-1 зв., 3-3 зв. – 23.07.1785. Ордер генерал-майора Женейна командуванню Німецько-Банатського граничарського полку (Панчево). Наказує надіслати до м.Темешвару військового хірурга та офіцера, для огляду та перепису запорожців. Наголошується на необхідності надіслати людей, які б володіли сербською.

Стан документу задовільний. Форум ат – 2 стандартних (при перегибі навпіл – стандартний). Документ використано як обкладинку для другого документу справи № 217. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, середньої розбірливості. Чорнила не згасають.

арк. 2-2 зв. – 23.07.1785. Рапорт командування Німецько-Банатського граничарського полку до генерал-майора Женейна. Повідомляють про відрядження, на вимогу генерала Женейна, до Темешвару ротмістра Чакітієвича, який буде контролювати процес фільтрації запорожців.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, середньої розбірливості. Чорнила не згасають.

6.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1786, № 8.

У справі № 8 за тематичним принципом об’єднано 2 документа (3 аркуша зі зворотами, 2 з яких пусті; 4 кадра для копіювання):

арк. 1-1 зв., 3-3 зв. – 28.02.1786. Повідомлення з Державної військової ради до Славонської генералкоманди. Інформують про відсилку інструкції до генерал-майора Ерценберга з роз’ясненням правил та норм матеріального забезпечення запорожців.

Стан документу незадовільний: помітні сліди перебування у підвищеній вологості; початкова стадія мікоза (зупинено), сліди механічного ушкодження, спричинені життєдіяльністю комах – у нижній частині аркушів. Форум ат – 2 стандартних (при перегибі навпіл – стандартний). Зворот першого та третій аркуші пусті. Зворот третього аркушу являє собою лицевий бік конверту, із зазначенням адресату та адресанту. Документ використано як обкладинку для другого документу справи № 8. Мова німецька. Почерк середній за розміром, розлугий, з сильним нахилом, розбірливий. Чорнила згасають.

арк. 2-2 зв. – 28.02.1786. Копія інструкції Державної військової ради генерал-майору Ерценбергу. Згідно апробації імператора наказано матеріальне забезпечення козаків здійснювати подібно до цивільних іноземних колоністів. Видавати по 3 крейцера добових на кожного козака, під час переходу до Банату. У випадку, якщо хтось із козаків захоче оженитися та вести сімейний спосіб життя, таких відразу відсилати до Німецько-Банатського полку та надавати у їх розпорядження пусті домівки, яких там є достатня кількість.

Стан документу незадовільний: тотожній стану документа № 1. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк крупний, розбірливий. Чорнила згасають.

7.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1786, № 224.

У справі № 224 – 1 документ (1 аркуш; 1 кадр для копіювання):

арк. 1-1 зв. – 19.07.1786. Копія рапорту з Славонської генералкоманди до Державної військової ради. Генерал-майор Женейн повідомляє, що запорожці, які стояли табором у околицях Сєнти, виведені звідти та розподілені по різним військовим командам.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Зворот аркушу пустий. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, розбірливий. Чорнила не згасають.

8.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1786, № 384.

У справі № 384 – 1 документ (1 аркуш; 2 кадра для копіювання):

арк. 1-1 зв. – 18.11.1786. Копія розпорядження Славонської генералкоманди до Чайкашського батальйону (Тітел). Повідомляють про те що, на прохання запорожців, які служать чайкашами отримано дозвіл перевести їх з Тітела в Ковиль. Козака Павла Паливоду нагороджено унтер-офіцерським званням.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, з сильним нахилом, розбірливий. Чорнила не згасають.

9.     HDA, f. 430, fasc. 66, 1791, № 123.

У справі № 123 за тематичним принципом об’єднано 3 документа (3 аркуша зі зворотами; 6 кадрів для копіювання):

арк. 1-1 зв. – 14.07.1791. Рапорт командування Чайкашського батальйону до Славонської генералкоманди. Повідомляють, що свого часу для запорожців, які служили чайкашами, у Ковильу було куплено 4 та побудовано 1 хату, які оцінюються у 169 форінтів 54 крейцери.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк середній, розбірливий. Чорнила не згасають.

арк. 2-2 зв. – 23.07.1791. Рапорт командування Чайкашського батальйону до Славонської генералкоманди. Триває вирішення питання з приводу домівок, що залишилися після запорожців. Повідомляють, що впродовж останньої війни з турками (1788–1791 рр.) більшість запорожців-чайкашів, або загинули, або втекли з війська. З них залишилося лише 9 стариків, які вже давно благають про відставку. Пропонують продати 5 будинків, в яких жили козаки.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк дрібний, але розбірливий. Чорнила не згасають.

арк. 3-3 зв. – 23.07.1791. Адресата, адресанта та видову належність документу встановити не вдалося. Через палеографічні особливості документу не вдалося з’ясувати його зміст.

Стан документу задовільний. Форум ат стандартний. Мова німецька. Почерк крупний, розлугий, нерозбірливий. Чорнила не згасають.