Главная | Документы

 использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

Листи В. Голобуцького[1] до В. Пічети[2]

А РАН. – Ф. 1547. – Оп. 3. – Ед. хр. 64. Голобуцкий Владимир Алексеевич, д. и. н. 8 писем из Казани[3]. 1 июня 1944 – 30 апреля 1947 гг. На 10 лл.

1) Л. 1. Глубокоуважаемый

Владимир Иванович!

Позвольте напомнить Вам о том незнакомце из Казанского университета[4], которому Вы оказали столь приветливый прием в конце марта с. [его] г.[ода].

С вашего любезного разрешения представляю Вам на суд свою свою статью[5], которую я из-за жесточайшей малярии и недостатка бумаги не мог изготовить к 1 маю, как предполагал вначале. По моим расчетам статья эта не больше 2 печатных листов, хотя можно также, руководствуясь корыстными соображениями, и растянуть ее на 87 стор.

Мне кажется, некоторые положения статьи заинтересуют Вас, т. [ак] к. [ак] высказываются, насколько я осведомлен, или впервые, или в новой формулировке. Если я не ошибаюсь, прошу взять на себя труд предать статью тиснению, т. е. оказать мне в этом отношении возможное содействие.

Сейчас я пишу, как автор … работу «Очерк социальной истории черноморских казаков», которую намереваюсь осенью, если позволит здоровье, представить Вам для разбора в качестве докторской диссер-

Л. 1 (об.). тации[6].

Пожалуйста, сообщите мне хотя бы в нескольких словах, ваше мнение о статье. Буду ожидать ответа с нетерпением.

Желаю Вам доброго здоровья.

1/VІ 44 Вл.[адимир] Голобуцкий

г. Казань

ул. Красная Позиция,

д. 6, кв. 49

Голобуцкому Владимиру Алексеевичу

2) Л. 2. Глубокоуважаемый Владимир Иванович!

Простите меня за то, что я бесцеремонно утруждаю Вас своими посланиями. Беспокоит меня судьба моей статьи «Запорожская серома»[7], которую я выслал в ваш адрес 5 июня. Затерялась-ли она, или же Вам недосуг просмотреть ее?

Кроме того, очень прошу Вас дать мне ответ, как и где можно разыскать Вашу работу по истории Польши[8]. Я и многие другие очень интересуются ею, но, увы, в Казани не достать.

Буду очень благодарен Вам, если пожертвуете мне несколько минут и напишите несколько строк.

С глубоким уваж.[ением]

Вл. [адимир] Голобуцкий

1/ VIII 44

г. Казань

ул. Красная Позиция,

6, кв. 49

или

г. Казань,

Чернышевского, 18 университет,

Владимиру Алексеевичу Голобуцкому.

30) Л. 3. Глубокоуважаемый

Владимир Иванович!

Осмеливаюсь побеспокоить Вас одним вопросом: в каком положении моя статья «Запорожская серома», которую предполагалось передать для напечатания в Институте истории[9]? Можно-ли надеяться, что она будет напечатана и когда именно ? Как автора, который еще не появлялся в большой прессе, меня это, разумеется, весьма интересует. Помня ваше радушие и приветливость я надеюсь, что Вы не откажете написать мне несколько слов по сему предмету.

Сейчас я составляю, как говорил Вам прошлой зимой работу по истории Черноморского казачества[10]. Образы запорожцев и их епигонов – черноморцев – по-прежнему волнуют меня. Я хочу дать исследования по истории социальной эволюции черноморского казачества, отталкиваясь, как это должно быть, от Запорожской Сечи[11]. История Черноморского казачества – это один вариант истории Запорожской Сечи, протекавший в особых условиях. Другой – это история Задунайской Сечи[12].

У меня есть кое-что, к сожалению очень немного, свежее из истории задунайцев? Десятка-полтора протоколов допроса задунайских казаков, датированных началом ХІХ в. можно освежить и исправить ряд положений Кондратовича[13] и Рябинина-Скляревского[14]. Есть у меня ряд положений, которые опускаю в работе, но о которых хочу устно поговорить с Вами, с лицом, чей интерес к истории казачества[15], вернее к истории Украины вообще, и разносторонность общеизвестны. В данном случае имею ввиду, что общее

Л. 3(об). Представления о запорожце, которое можно составить на основе произведений Шевченка[16], а также интерес Шевченка к Черноморцам, выразившейся в его дружеских связях с Яковом Тер. Кухаренко[17]. Новых данных я не приведу. Их, вообще говоря, нет. Я прожил четыре года в Краснодаре[18], проявил большую энергию по розыску материалов и убедился, что они сгорели. Но меня занимает сопоставление моих представлений о запорожцах и черноморцах с представлениями Шевченка.

Если малярия не измучает меня вконец, думаю закончить работу весной, и тогда буду просить Вас утрудить себя ознакомлением с ней.

Желаю Вам доброго здоровья.

27/ I 45 г. Вл.[адимир] Голобуцкий,

Казань,

ул. Чернышевского, 18, кв. 36

Владимиру Алексеевичу Голобуцкому.

P.S. Не известен-ли Вам адрес Вл. Ив. Агцевича[19]?

4) Л. 4. Глубокоуважаемый Владимир Иванович !

Мой добрый знакомый Валентин Дмитриевич Отамановский[20] зайдет к Вам за моей работой («Черноморское казачество», 2 полутома). Передайте е ему. Ее нужно переслать в Ленинград[21], т. [ак] к. [ак] там не хватает одного экземпляра. Вас же, добрейший Владимир Иванович, я попрошу сохранять ко мне свое благоволение и, если у меня будет крайняя нужда в вашем совете, откликнуться своей поддержкой.

Искренний привет и пожелания здоровья.

Вл. [адимир] Голобуцкий 29/ IX [1945]

5) 23 / X 45 г. Глубокоуважаемый Владимир Иванович !

На днях я прочитал работу Н. С. Державина[22] «Происхожд.[ение] русск.[ого] народа»[23], которая, как и его доклад в Ак.[адемии] Н.[аук] зимой 1940 г.[24] (я был на нем случайно), произвел на меня весьма дурное впечатление. Это – страшное сочинение. А сегодня я открыл «Вопросы истории»[25] и прочел вашу рецензию[26]. С величайшем наслаждением я следил за тем, как артистически Вы «препарировали» Державина, фактически выбросив его работу, скажем деликатно, в корзину под столом. Под впечатлением вашей рецензии прошу принять сердечную благодарность за удовольствие, которое Вы мне доставили.

Доцент Вл. [адимир] Голобуцкий.

6) Глубокоуважаемый

Владимир Иванович !

Летом, присутствуя на совещании историков в Москве[27], я лишен был удовольствия посетить Вас, т. [ак] к. [ак] Вы срочно уезжали в Молдавию[28]. Я намеревался просить Вас разобрать мою докторскую диссертацию «Черноморское казачество (Очерк социальной истории)». Та величайшая приветливость, с которой Вы отнеслись ко мне в феврале прошлого года, когда я посетил Вас впервые, внушила мне смелость думать, что Вы не откажетесь утрудить себя прочтением моей работы. По совету

Л. 6(об.) Влад.[имира] Вас.[ильевича] Мавродина[29] я решил представить работу в Ленинградск[ий] университет[30] и выслал туда 2 экземпляра. Третий был передан Борису Дмитр.[иевичу] Грекову[31] для предварительного ознакомления. Сегодня я получил от Бор.[иса] Дм.[итриевича] письмо, в котором он сообщил о своем, к моему удовольствию, благоприятном впечатлении и выразил надежду в полном успехе моего начинания.

Покорнейше прошу Вас принять от меня работу, разобрать ее и направить отзыв в Ленинградски[й] Ун-[иверсите]т. Экземпляр работы Вам передадут от имени Бориса Дмитриевича. Я давно доставил бы его Вам, но у меня всего три удобочитаемых комплекта, причем

Л. 6а самый ясный оттиск (на машинке) у Бор.[иса] Дм.[итриевича]. Плохой оттиск я не осмелился Вам представить.

Прошу вас учесть то, что работа заканчивалась в обстановке войны, в эвакуации, в условиях драматических поистине. Поэтому в ней есть дефекты и технического порядка. Это последние побуждает меня просить Вас быть снисходительным к второстепенным погрешностям.

Нечего и говорить, с каким нетерпением я буду ожидать вашего суждения. Если Вы удостоите меня ответом, я буду очень и очень обрадован.

Желаю Вам доброго здоровья.

21/ XII 45. Преданный Вам В. Голобуцкий

г. Казань,

ул. Чернышевский, 18, кв. 36

Владимиру

Л. 6 а (об.) Алексеевичу Голобуцкому

7) Л. 7 Глубокоуважаемый

Владимир Иванович !

Прошу вас принять от меня душевное поздравление по случаю избрания вас действительным членом Академии Наук СССР[32]. Желаю Вам долгие и долгие годы работать на благо любимой нами науки.

Ваш почитатель Вл.[адимир] Голобуцкий

1/ XII 46 г.

8) Л. 8 Глубокоуважаемый

Владимир Иванович !

Осмеливаюсь беспокоить Вас, зная вашу доброжелательность и доброту.

Ровно два года назад я закончил докторскую диссертацию «Черноморское казачество (Очерк социальной истории)» и лишь 28 января этого года она была защищена мной в Ленинградском университете, а 17 февраля решение историч.[еского] ф-[акульте]та было утверждено Советом Университета. Дело о моих запорожцах, как видите, везли на волах. Теперь, как сообщает Валентин Дмитриевич Отамановский, приехавший в Москву, оно пришло на Рождественку 11[33] и готовится погрузиться в минестерскую

Л. 8(об.) пучину.

Легко представить, как измучен я этой медлительностью.

Не кажется-ли Вам, что если я и виновен (моя главная вина в том, что я решился представить работу на суд критики), то (так сказали бы присяжные) заслуживаю снисхождения в виду добрых намерений.

Не откажите, прошу Вас заинтересоваться моим делом и ускорить процедуру утверждения, дабы закончить ее к лету. Возьмите мое дело в свои сильные руки.

Моими оппонентами были Мих.[аил] Вас.[ильевич] Клочков[34], лично знакомый с характером архивных фактов Черноморского

Л. 8 а войска (он несколько лет работал в Кубанском архиве в Кранодаре), Вл.[адимир] Вас.[ильевич] Мавродин и Ан.[] Вас.[ильевич] Предтеченский[35].

Я был бы счастлив, если бы вы уделили мне частицу своего внимания. Не считаете-ли Вы, что мне следует приехать в Москву ? Своим присутствием я облегчил-бы труд экспертов.

Но удобно-ли это ?

Желаю Вам здоров’я

Глубокоуваж[ающий] Вас

Вл. [адимир] Голобуцкий

30/ IV 47.

г. Казань

ул. Чернышевского, 18, кв. 36

Владимиру Алексеевичу

Голобуцкому.

[1] Голобуцький В. О. (1903 – 1993) – український радянський історик, фахівець з проблем історії козаччини та економічної історії України, д. і. н., професор. Закінчив Північно-Кавказький університет (м. Ростов-на-Дону), а аспірантуру в Ленінградському педінституті, де також викладав у 1934 – 1937 рр. Науковий керівник в аспірантурі – академік Б. Греков. Перед війною працював в Краснодарському педінституті, під час війни і зразу після неї – у вузах Ленінграду, Казані, Чернівцях. З 1949 по 1961 рр. – с. н. с. Інституту історії АН УРСР, а з 1961 по 1971 рр. – завкафедрою в Київському інституті народного господарства.

[2] Пічета В. І. (1878 – 1947) – фахівець з проблем середньовічної історії східних слов’ян, історик-слов’янознавець, академік АН БРСР та АН СРСР Народився в м. Полтава, за національністю – серб. Закінчив Московський університет (1901 р.). Учень В. Ключевського. До революції викладав у вузах та школах Москви. У 1921 – 1930 рр. – ректор Білоруського держуніверситету. В 1930 р. заарештовано по справі академіка С. Платонова та вислано до Вятки. С середини 1930-х рр.. викладає у вузах Москви. Очолював сектор слов’янознавства Інституту історії АН СРСР, а згодом був заступником Б. Грекова по Інституту слов’янознавства АН СРСР.

[3] Казань – місто, в радянський період столиця Татарської АРСР, нині – столиця республіки Татарстан у складі РФ. Засновано у ІІ-й пол. ХІІІ ст., в 1438 – 1552 рр. – столиця Казанського ханату.

[4] Казанський державний університет ім. В. Ульянова-Леніна – вищий учбовий заклад у м. Казань. Заснований у 1804 р. В 1943 – 1947 гг. В. Голобуцький був завкафедрою історії народів СРСР цього вузу.

[5] Мається на увазі стаття „Запорізька сірома”, що при публікації отримала наступну назву: Голобуцкий В. Социальные отношения в Запорожье XVIII века // Вопросы истории. – 1948. – №9. – С. 71-84.

[6] Докторська дисертація В. Голобуцького в кінцевому варіанті мала назву „Чорноморське козацтво. Нарис соціальної історії”, а монографія „Черноморское казачество”.

[7] Див.: Прим. 4.

[8] В. пічета насправді готовуав трьохтомну «Історію Польщі». В 1947 р. навіть вийшов його автореферат. Чомусь саме на 2-й том. Проте, власне саме видання так ніколи інее було ивдруковано.

[9] Мається на увазі Інститут історії СРСР в Москві.

[10] Чорноморське козацтво – козацьке військо, засноване на півдні України в 1787 р. із числа запорожців. В 90-х рр. ХVІІІ ст. переведено на Кубань, де обороняло Кавказьку укріплену смугу від устя р. Кубань до р. Лаба. Чорноморці в основному складалися з вихідців з України. З 1860 р. – перейменовано в Кубанське козацтво.

[11] Запорізька Січ – військово-політична організація українського козацтва в ХVІ – ХVІІІ ст. за Дніпровськими порогами. Верховний орган – Січева рада. Очолював Запорізький Кіш кошовий отаман. Січ поділялася на курені – військово-господарські одиниці. В 1709 р. Січ була ліквідована Петром І. Відновилася у 1739 р., а в 1775 р. була остаточно ліквідована за наказом Катерини ІІ.

[12] Задунайська Січ (роки існування: 1775 – 1828)– українська військово-політична громада з автономним устроєм, що утворилася внаслідок еміграції на Дунай до турецьких володінь частини запорізьких козаків. Мала такий саме внутрішній устрій як і Запорізька Січ. Поповнялася переважно втікачами з України, які тікали з кріпаків або з Російської армії. Основа господарства – рибальство. Задунайські козаки мусили виконувати військову службу на користь турецького султана. Під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. більша частина Задунайського Кошу на чолі з останнім отаманом Й. Гладким перейшла на бік Росії, що привело до ліквідації Січі

[13] Кондратович (Ф.) – один із псевдонімів видатного українського етнолога, археолога і фольклориста Ф. К. Вовка (1847 – 1918).

[14] Рябінін-Скляревський О. О. (1878 – 1937) – політичний і військовий діяч, учасник російсько-японської, І-ї Світової та українських визвольних змагань, генерал-майор, історик-архівіст, спеціаліст з історії Задунайської Січі. Викладав у військових вузах, член Одеської комісії при ВУАН. Розстріляний під час сталінських репресій.

[15] В цей час В. Пічета готував до видання книгу про українську козацьку державу, що вийшла в 1945 р., див.: Пичета В. И. Казацкое государство на Украине (ХVІІ – ХVІІІ вв.). – М., 1945.

[16] Шевченко Т. Г. (1814 – 1861 рр.)– видатний український поет та громадський діяч

[17] Кухаренко Яків Герасимович (1800 – 1862) – український письменник, етнограф, наказний атаман Чорноморського козацького війська. Автор п’єси „Черноморский быт на Кубани”, нарисів „Пластуни”, „Овцы и пастухи в Черноморье” тощо. Друкувався в часописі „Основи”. Т. Г. Шевченко, присвятив йому поему „Солдатська криниця”.

[18] Краснодар (до 1920 р. Екатеринодар) –місто, центр однойменного краю РФ. Засновано – 1793р. Столиця Чорноморського, а згодом – Кубанського козацького війська. В 1937 – 1941 рр. В. Голобуцький тут жив і працював (викладав в Кубанському педагогічному інституті та займався архівними пошуками в місцевому архівосховищі).

[19] Про цю людину не маємо інформації.

[20] Отамановскій В. Д. (1893 - 1964) – український громадський діяч, учасник визвольних змагань 1917 – 1921 рр., історик-краєзнавець, дослідник історії права, історії медицини, д. і. н., професор. Був членом Центральної Ради від Української партії соціалістів-самостійників. Учасник бою під Крутами. В 1920-ті рр. проводив науково-краєзнавчу роботу в Вінниці та на Поділлі, був співробітником історико-юридичної комісії та Комісії для вивчення західно руського та українського права при ВУАН 1929 р. заарештований у справі СВУ та ув’язнений до табору. З 1934 р. відбував дворічне заслання в Казані. Після цього все життя був під наглядом органів безпеки СРСР. Викладав у вузах Краснодара, Ташкента, Сімферополя, Саратова, Ленінграда, Харкова. Очевидно, познайомився з В. Голобуцьким в Краснодарі.

[21] Ленінград (Санкт-Петербург, Петроград) – місто засновано царем Петром І у 1703 р. До 1918 р. – столиця Російської імперії та республіки, потім губернський і обласний центр РРФСР. Нині – обласний центр РФ.

[22] Державін М. С. (1877 – 1953) – відомий радянський вчений-слов]янознавець, академік АН СРСР, фахівець з історії південних слов]ян, етногенетик-маррист Народився в Україні. Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут. Викладав у Санкт-Петербурзькому (Петроградському), згодом Ленінградському університетах (в 1922-25 рр. – ректор цього вузу). В 1931 – 1934 рр. – директор Інституту слов’янознавства у Ленінграді, а в 1947 – 1953 рр. – Ленінградського відділення Інституту слов’янознавства АН СРСР.

[23] Див.: Державин Н. С. Происхождение русского народа – великорусского, украинского, белорусского. – М., 1944. – 127 с.

[24] Доповідь М. Державіна була заслухана 26 березня 1940 р. під час вечірнього засідання березневої сесії Відділення історії і філософії АН СРСР.

[25] «Вопросы истории» – фаховий академічний часопис, що видається з 1945 р. на базі Інституту історії АН СРСР.

[26] Див.: Пичета В. [Рец.:] Державин Н. Происхождение русского народа – великорусского, украинского, белорусского. – М., 1944. // Вопросы истории. – 1945. – № 1. – С. 121-125.

[27] Москва – місто, столиця СРСР, нині РФ. Вперше згадується в літопису під 1147 р.

[28] Молдавия (МРСР)– радянська республіка у складі СРСР, нині – Республіка Молдова.

[29] Мавродин В. В. (1908 - 1986) – російський радянський історик, д. і. н., професор, декан історичного факультету ЛДУ, фахівець з середньовічної історії Росії та України. Один з головних фундаторів теорії про давньоруську народність. Учень Б. Д. Грекова. Опонував при обох захистах В. Голобуцького.

[30] Ленінградський державний університет ім. А. Жданова – вищий учбовий заклад в м. Ленінград. Нині – Санкт-Петербурзький університет у м. Санкт-Петербург. Під останньою назвою засновано в 1819 р.

[31] Греков Б. Д. (1882 – 1953) – видатний російський та радянський вчений, організатор історичної науки в СРСР, академік АН СРСР, директор Інститутів історії та слов’янознавства, фахівець з питань давньоруської історії. Народився в м. Миргород (Україна). Викладав у вузах Ленінграда і Москви. Науковий керівник та консультант В. Голобуцького.

[32] В. Пічета був обраний в академики АН СССР в 1946 г.

[33] Рождественка 11 – вочевидь, адреса в Москві Мінистерства просвіти СРСР.

[34] Клочков М. В. (1877 – 1951) – російський і радянський історик, д. і. н., професор, фахівець з історії Росії ХVІІІ – ХІХ ст. Закінчив Юрьєвський університет (м. Дерпт, суч. назва – Тарту), до революції викладав у Санкт-Петербургському і Харьковському університетах. В 20-ті рр. викладав у Краснодарському, а в 40-і рр. в Архангельському педінститутах. Учень М. Дьяконова і Є. Шмурло.

[35] Предтеченский А. В. (1893 – 1966) – російський радянський історик, д. і. н., профессор, фахівець з питань історії Росії ХІХ ст. Закінчив Санкт-Петербургський університет. Викладав у вузах Ленінграду.

Главная | Документы

 использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com