КОЗАЦЬКІ РЕГАЛІЇ ХVIII–ХІХ СТОЛІТТЯ: ЯКА ДОЛЯ ЇХ ЧЕКАЄ
Главная | Хроника
 использование материалов разрешено только со ссылкой на ресурс cossackdom.com

 

 КОЗАЦЬКІ РЕГАЛІЇ ХVIII–ХІХ СТОЛІТТЯ:ЯКА ДОЛЯ ЇХ ЧЕКАЄ?

Чи доїдуть святині до Запоріжжя?

В минулому номері "Острова..." ми підняли тему про можливість повернення на Україну козацьких регалій Чорноморського (згодом Кубанського) війська, які до останнього часу зберігались у Військовому козацькому музеї міста Ховелл штату Нью-Джерсі (США). Сьогодні тему продовжує викладач Запорізького національного університету Людмила Маленко, яка довгий час займається історією козацтва. Саме вона, дізнавшись, що готується передача ховельскої експозиції на Кубань під опіку Кубанського козацького війська, очолюваного отаманом В. Громовим, підняла питання про повернення Україні принаймні частини регалій, які відносяться до періоду історії Нової Січі та є історичним надбанням і нашої держави.

Поки грім не прогримить...

-- Пані Людмила, про козацькі реліквії в Ховеллі було відомо давно чи відкриття цієї інформації належить вам?

-- Про те, що в Ховеллі з 1949 року зберігаються козацькі реліквії, вивезені з Кубані ще в 1918 році, знало багато істориків, що займалися історією козацтва. Це була зовсім не закрита інформація. Знали навіть, що саме знаходиться в музеї, бо в 1969  році  спеціальна комісія здійснила перевірку козацьких регалій та інших речей Військового музею. Акт перевірочної комісії з переліком музейних експонатів був офіційно оприлюднений. Нажаль, це була остання ретельна перевірка стану козацьких реліквій, яка проводилася згідно з рішенням Верховного суду штату Нью-Йорк уповноваженою представницькою комісією.

 

-- Регалії потрапили до Ховеллу з Кубані, зберігаються майже 70 років у музеї Кубанського козацького війська, то чи маємо ми право говорити про те, що їх слід повернути в Україну? Хіба сьогоднішні краснодарські козаки не є правонаступниками?

До 1918 року регалії перебували в Катеринодарі (Краснодарі, -- ред.) у соборі Святого Олександра Невского на цілком законних підставах. Але коли сьогодні на Кубані так безвідповідально вирішується питання про місце зберігання безцінних реліквій і при цьому нічого не чути про ставлення до такого рішення крайових властей від представників державних музейних установ Краснодарського краю, то за таких обставин Україна мала повне моральне право вимагати призупинити розгляд питання про передачу козацьких святинь у Краснодар до Собору Святого Олександра Невського та війська, що буде приставлене до них. Козацькі регалії, що нині знаходяться в штаті Нью-Джерсі, є надбанням, гордістю не тільки Кубанського козацького війська, а двох народів — російського та українського. І ці військові реліквії не що інше, як "старинные знамена, бунчуки, булавы, насеки, значки и печати Низового Войска Запорожского, Войска верных казаков Черноморских, Задунайского, Бугского, Азовского казачьих войск, которые в 1860 году с шестью правофланговыми полками Кавказского линейного казачьего войска образовали единое Кубанское казачье войско". Саме таке пояснення дав у 1949 році на повідомлення преси Сполучених Штатів про прибуття з Європи Військового "музею" кубанський козацький полковник Федір Єлисеєв у журналі "Новое русское слово".

-- Чому ж за стільки років українські історики не переймалися долею козацьких регалій? Адже ми вже 15 років -- незалежна держава, а про повернення регалій заговорили тільки зараз, коли їх зібралася вивезти Россія...

-- Це питання до наших посадовців. Наголошу, що і зараз питання повернення регалій підняли не на рівні влади, а історики і громадські організації. Досьогодні жодної реакції з приводу повернення чи, принаймні, участі у вирішенні подальшої долі вцілілих козацьких реліквій на державному рівні не послідувало. Та й інформація із Секретаріату президента України з приводу створення робочої групи по поверненню історичних цінностей із Ховеллу поки що реально не підтверджується через відсутність хоч якихось дій з її сторони.

-- Тому саме ви винесли це питання на широке обговорення. Що в першу чергу вас занепокоїло?

-- Свого часу я перебувала в Краснодарі, щоб попрацювати в архіві Краснодарського краю та взяти участь у роботі конференції. Жодних непорозумінь чи перепон у зборі матеріалу для наукової роботи не було. Навпаки, колеги, дослідники історії козацтва, співробітники архіву і музею всіляко допомагали у пошуках документальних джерел, знайомили з історією краю. Перебування в Краснодарі надало і можливість спостерігати за розвитком сучасного козацького руху на Кубані: чітко простежувалися розбрат серед козацького товариства, відсутність єдності, спільної мети,  незадоволення діяльністю перших військових посадових осіб, які фактично узурпували владу.

Коли ж у травні 2006 року в російських та українських засобах масової інформації була оприлюднена заява нинішнього губернатора Кубані Ткачова про передачу до реставрованого собору Олександра Невського під опіку Кубанського козацького війська, очолюваного В. Громовим, козацьких регалій з Військового музею Ховелла, з’явилася  стаття, яку згодом розмістили на сайті "Нова Січ" та надрукували в журналі “Музеї України”. Головною метою публікації було привернути увагу громадськості, що такі історичні реліквії як пергаментна грамота Катерини ІІ, знамена Війська Запорозького Низового, запорозькі січові отаманські і курінні булави, перначі, та інші не менш цінні експонати не повинні потрапити в приватні руки, до церковних закладів, у  розпорядження сучасних козацьких організацій. Місце їм у тих державних спеціалізованих установах, які можуть забезпечити належні умови зберігання для козацьких регалій більше ніж двохсотрічної давнини!

 Місцеве козацтво долею реліквій не зацікавилося

-- Що треба зробити для врегулювання всіх питань, пов’язаних із козацькими регаліями ХVIII–ХІХ ?

-- Насамперед потрібен конструктивний діалог трьох сторін -- російської, української та представників козацьких організацій зарубіжжя, які причетні до зберігання реліквій. При цьому слід ураховувати готовність зарубіжних козацьких організацій США та Канади передати козацькі регалії в Україну.

-- Ви говорили про готовність зарубіжних козацьких організацій США передати козацькі регалії в Україну, але відомо, що і серед заокеанських козаків не має згоди, кому саме –- Україні чи Росії -- передати регалії. Тим паче, що частина із них вже вивезена до Росії.

-- Є надія, що в Ховеллі, навіть після вивезення частини експозиції до Росії, залишилися реліквії часів Нової Січі. А щодо зарубіжного козацтва, то там, крім  закордонного Кубанського козацького війська, яке з 2000 року ні разу не збиралося на загальну раду, не переобирало, як це за козацьким звичаєм годиться, військову старшину, існує ще одна громадська організація -- Союз козаків Америки та Канади. Її очолює отаман Сергій Царенко, який  щиро дивується і переймається тим, що українська сторона зовсім не проявляє ніякого інтересу ні до реліквій, ні до переговорного процесу.

-- Ви не намагалися притягнути на допомогу наше нинішнє місцеве козацтво?

Так, але почута не була. Прикро.

Надія вмирає останньою

-- Після викрадення частини колекції з Ховеллу не станеться, що вона потрапить до приватних рук?

-- Бурхливе міжнародне обговорення питання щодо подальшої долі козацьких регалій ще раз підтверджує -- це цінності світового рівня. Привернення уваги до подій навколо козацьких реліквій на рівні, принаймні, трьох країн, та розпочаті в американських судах слухання щодо справи викрадення, дають надію на те, що зниклі регалії не потраплять до приватних колекцій, у руки окремим особам. Навіть якщо історичні реліквії вже в Москві, як це стверджують отаман Кубанського козацького війська В. Громов, то це теж добре. Виходить, регалії потрапили до спеціалізованої державної установи, їх ретельно оглянули, переписали, оцінили, зробили висновки щодо їх стану, у разі необхідності підняли питання про реставрацію.

        Є надія, що реліквії все ж повернуться на запорізьку землю?

        Сподіваюся на це. На сьогодні співробітники Національного заповідника “Хортиця” готові вилетіти до США, оглянути експонати Військового козацького музею, що залишилися після пограбування, описати їх, попередньо оцінити стан збереженості реліквій. Та чи вдасться їм це зробити найближчим часом? Адже музейну установу опечатано за рішенням американського суду. Важливим є й те, що в Україні піднято питання про створення на державному рівні діючої Комісії з повернення історичних цінностей. Ні для кого не є секретом, що значна частина українських історичних реліквій лежить у фондосховищах російських музеїв і залишається недоступною ні для дослідників, ні для пересічних громадян. Так хочеться сподіватися, що така Комісія буде створена найближчим часом, і врешті-решт візьметься за роботу.    

Підготувала Ірина Чередниченко

 "Остров Свободы". - 2006. - 2 ноября. -№ 41 (53).